Gabrielle Goliath

these same eyes saw
people’s last breath exit
and their gaze glisten
and fade,
and words get stuck
on their lips.
blood exits their body, and
death enters.

they saw the imprints of
explosions,
battle,
lingering hope for
counteroffensive,
joyous laughter,
and creeping fear
painted on my
brothers-in-arms’ faces.

these same eyes saw
a happy smile
appear on my friend’s face
when he first
got to hold his newborn daughter—
with arms that killed men,
with arms that held
soldiers’ breathless bodies,
to soothe
and to pay respects.

now they were holding
a newly emerged life.
a samsara wheel turns,
and we were lucky
not to get crushed.

i wonder—how much can one
actually see
before turning mad?
before going numb?

i close my eyes.
enough seeing.
and a quiet rush
floods over me.

(translated from Ukranian)

ті самі очі бачили
як з людей виходить останній подих
і погляд зблискує  —
а тоді гасне.
як слова
запечатуються на губах,
кров виходить з тіла,
а смерть входить.

бачили відбитки

вибуху,

битви,

залишки надії

на контрнаступ,

радісний сміх

і повзучий страх —

намальовані на обличчях

побратимів.

ті самі очі бачили

радісну усмішку

на обличчі мого друга,

коли він вперше

тримав на руках доньку.

ті самі руки, що вбивали,

ті самі руки, що тримали

тіла бійців без подиху —

щоб утішити,

щоб віддати шану.

тепер тримають

життя, що щойно зʼявилося.

сансара обертається,

і нам пощастило

не бути 

нею

розчавленими.

цікаво, скільки

може побачити людина,

поки не збожеволіє?

поки не зачерствіє?

я заплющую очі.

досить бачити.

і бурхлива тиша

накриває мене.